ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТРУКТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ БАТЬКІВСТВА

Анотація

У статті аналізується поняття психологічної готовності та виокремлюються види готовності, розкриваються особливості та етапи становлення психологічної готовності до батьківства. Установлено, що готовність до батьківства передбачає сформованість конструктивної стратегії батьківської поведінки, початок формування якої розпочинається в дошкільному дитинстві, супроводжує розвиток особистості у молодшому шкільному, підлітковому та юнацькому віці, і реалізація якої у період дорослості ініціюється готовністю до батьківства. Уточнено та доповнено психологічне наповнення термінів «стратегії» та «стратегії батьківства». На основі теоретичного аналізу існуючих теоретичних моделей та емпіричних досліджень різних аспектів батьківства у структурі стратегії батьківства виділено внутрішні (інтрапсихічні), а саме: прийняття гендерної ролі батька та ціннісні характеристики як необхідна умова формування внутрішньої позиції батька (ціннісно-смисловий та частково емоційний блок у структурі батьківства, когнітивний і мотиваційний компоненти батьківства); зовнішні (екстрапсихічні), що виявляються у взаємодії з дружиною і дитиною й у зовнішніх операційних характеристиках батьківства – батьківських практиках та поведінці (частково операційний блок у структурі батьківства, поведінковий рівень батьків). З’ясовано, що аксіологічний компонент стратегії батьківства визначає сукупність взаємопов’язаних інтрапсихічних характеристик (прийняття гендерної ролі батька і ціннісні характеристики). Рефлексивно-регулятивний компонент стратегії батьківства визначають інтерпсихічні характеристики, що включають рефлексію та саморегуляцію. Праксіологічний компонент стратегії батьківства визначають екстрапсихічні характеристики, що виявляються у взаємодії з дружиною і в батьківських практиках. Доведено, що конструктивність стратегій взаємопов’язана з прийняттям своєї гендерної ролі, відповідальністю та цінністю батьківства, зі зрілістю особистості, розвиненою саморегуляцією та рефлексією, що реалізуються у позитивних батьківських практиках. Показано, що неконструктивні стратегії батьківства визначаються несформованістю гендерної ідентичності, неприйняттям своєї ґендерної ролі, неприйняттям батьківської ролі, відсутністю цінності батьківства, особистісною незрілістю, слабкою відповідальністю, відсутністю ціннісного ставлення до дитини.