ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ САМОТНОСТІ ТА УСАМІТНЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2312-8437.51.2023-1.16

Ключові слова:

самотність, усамітнення, ізоляція, саморефлексія, самовдосконалення, юнаки

Анотація

У статті аналізується поняття самотності та усамітнення, виокремлюються види самотності: фізична, комунікативна, емоційна, духовна та соціальна, критерії позитивного усамітнення. На основі теоретичного аналізу наявних теоретичних моделей і емпіричних досліджень різних аспектів самотності узагальнено та розкрито такі підходи: психоаналітичний (результат негативного впливу на дитинство), екзистенціальний (феномен саморефлексії особистості, результат духовного самовдосконалення та своєрідного пошуку себе, усвідомлення людиною своєї унікальності та неповторності, сенсу життя) та інтеракціоністський підхід (акцентує увагу на внутрішніх і зовнішніх чинниках виникнення та розвитку самотності). З’ясовано, що ранній юнацький вік вирізняється максимальною інтенсивністю переживання самотності, а також юнаки використовують деструктивні способи подолання самотності, що посилює негативні наслідки самого переживання цього процесу, тому важливо впроваджувати програму психологічної допомоги для осіб, які страждають від частого й інтенсивного переживання почуття самотності. Виокремлено особистісні риси самотньої особистості в юнацькому віці: відсутність тісної інтимної прив’язаності, відсутність значущих дружніх стосунків, емоційна ізоляція, соціальна ізоляція, високий рівень почуття соціальної тривоги, депресія. Підкреслюється, що стан самотності може бути зумовлений різними чинниками, як-от втрата близьких людей, вимушений переїзд на нове місце проживання, соціальна дискримінація, нездатність встановлювати та підтримувати міжособистісні стосунки. Самотність визначено як комплексний, багатовимірний конструкт, стан емоційної та соціальної ізоляції особистості від інших людей, що призводить до незадоволеності потреби особистості в міжособистісній взаємодії та може бути причиною виникнення різних видів залежності, аутоагресивної чи асоціальної поведінки. З’ясовано, що позитивне усамітнення є схильністю особистості використовувати внутрішні резерви для самопізнання та саморозвитку, переживаючи позитивні емоції, а також уміння усвідомлено проводити час наодинці.

Посилання

Лашук В. Психологічні особливості переживання самотності в юнацькому віці : дис. … канд. псих. наук : 19.00.07. Київ, 2010. 184 с.

Магдисюк Л., Притка І. Психологічні особливості прояву самотності у юнацькому віці. Психологія: реальність і перспективи. Рівне, 2020. Вип. 14. С. 136–143.

Фромм Е. Втеча від свободи / пер. з англ. М. Яковлєв. 2-ге вид. Харків : КСД, 2022. 284 c.

Хавула Р. Психологічні причини та чинники виникнення нудьги в юнацькому віці. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Психологія». Видавничий дім «Гельветика», 2022. Вип. 1. С. 121–125.

Чорнобай В. Богословське осмислення феномена самотності : дис. … канд. філос. наук : 09.00.14. Київ : Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 2020. 270 с.

The Possibilities of Aloneness and Solitude: Developing an Understanding Framed through the Lens of Human Motivation and Needs / T.T. Nguyen et al. The Handbook of Solitude. Psychological Perspectives on Social Isolation, Social Withdrawal, and Being Alone / R.J. Coplan et al. (eds.). Second edition. 2021. P. 224–240.

Storr А. Solitude: A Return to the Self. New York : The Free Press, 1988. P. 240.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-07-30