ЗНАК ЯК УНІВЕРСАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТ МОВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЕТНОСУ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2411-4758.2021.211704Ключові слова:
знак; етнос; мовна ідентичність; універсальний інструмент; семіотика; ієрогліфічна писемність.Анотація
У статті розглянуто питання про знак як універсальний інструмент мовної ідентичності етносу. Автор указує на особливості розвитку знака в історії семіотики. Охарактеризовано поняття знака та символу. Висвітлено систему принципів мислення найдавніших цивілізацій, поступово перетворену у фіксовані зображення писемних знаків для передачі звучання тих або тих фонетичних чи значущих мовних одиниць. Давні системи письма дають підстави розглядати їхнє виникнення як закономірний підсумок розвитку людського суспільства на певній стадії формування найдавніших цивілізацій. Акцентовано увагу на китайській ієрогліфічній писемності, яка протягом усього свого існування зберігає самобутні риси через відтворення візуальних образів. Доведено, що теорія семіотики в історичному аспекті дає можливість пізнати знак у момент не лише його використання, але й усвідомлення певними спільнотами чи етносами, а також окреслити його тематичне розуміння в конкретний історичний період. Використання знаків китайської класичної мови в такому контексті може допомогти в дешифруванні невідомих текстів.
Посилання
Ділі, Дж. (2000). Основи семіотики. Львів: Арсенал.
Кобзев, А. И. (2002). Философия китайского неоконфуцианства. Москва: Вост. лит.
Тойнбі, А. Дж. (1995). Дослідження історії. Київ: Основи. Т. 2. Мудрецы Китая.
Ян Чжу, Лецзы, Чжуанцзы. Перевод с китайского Л. Д. Позднеевой. (1994). Санкт-Петербург: «Петербург-XXI век», ТОО «Лань». Древнекитайская философия. Собрание текстов : в 2 т. / пер. с кит. сост. Ян Хин-Шун. (1972 – 1973). Москва : Мысль. (Философское наследие).
李少林; 刘正梅. 中国兵法全书. 北京: 北京燕山出版社. 2007年.
