МОВНА ОСОБИСТІСТЬ СТУДЕНТА: ВЕРБАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ РІВЕНЬ РЕАЛІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2411-4758.2018.140844Ключові слова:
мовна особистість; мовна свідомість; професійна лексика; науково-термінологічна лексика.Анотація
Мета статті – охарактеризувати вербально-семантичний рівень мовної особистості студента як індивіда, що перебуває у процесі активної соціалізації та самоідентифікації, а також визначити в цьому аспекті співвідношення понять «мовна особистість» і «мовна свідомість». У статті проаналізовано прикладний аспект поняття «мовної особистості». Визначено співвідношення останнього з поняттям «носій мови» як представник соціальної групи. На основі даних експерименту охарактеризовано вербально-семантичний рівень мовної особистості студента. З’ясовано головні ознаки, за якими студенти характеризують поняття «мовна особистість», визначено ключовий підхід респондентів до мови. Описано пласти студентської лексики за функціонально-стильовим критерієм: схарактеризовано професійну та науково-термінологічну лексику, визначено підхід респондентів до понять «професіоналізм» і «термін», їх кореляцію. Здійснено аналіз нелітературної лексики: описано територіальні та соціальні діалектизми (сленгізми, жаргонізми), суржикізми, слова-паразити, «сленгові скорочення». З’ясовано підхід респондентів до різних груп нелітературної лексики, особливості інтерпретації та класифікації останньої. Охарактеризовано мовну особистість студента за частиномовною належністю та «ступенем прояву творчого потенціалу». Визначено рівні мовної ідентифікації та мовної свідомості студента. Описано критерії віднесення до низького, середнього й високого рівнів мовної свідомості та особливості їх репрезентації. За результатами експерименту, не всі респонденти усвідомлюють себе як мовну особистість. Одна з причин – низький рівень мовної свідомості як головної складової мовної особистості. Перспективу дослідження вбачаємо у розробці методик підвищення мовної свідомості студентів для запровадження їх у практику навчальної діяльності.
Посилання
Бацевич Ф. С. (2004). Основи комунікативної лінгвістики. Київ, Академія.
Гапченко О. (2011). Мовна свідомість людини як об’єкт лінгвістичних досліджень. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 22, 31-34.
Голубовська І. О. (2004). Етнічні особливості мовних картин світу. Київ, Логос.
Голубовська І. О. (2008). Мовна особистість як лінгвокультурний феномен. Взято з http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Studia_Linguistica_1/025_ 033.pdf
Залевская А. А. (1999). Введение в психолингвистику. Москва, Рос. гос. гуманит. ун-т.
Караулов Ю. Н. (1987). Русский язык и языковая личность. Москва, Наука.
Карасик В. И. (2004). Языковой круг : личность, концепты, дискурс. Москва, Гнозис.
Клобукова Л. П. (1997). Феномен языковой личности в свете лингводидактики. Язык, сознание, коммуникация, 1, 25-31.
Мазепова О. В. (2014). Еволюція поняття «мовна особистість» у сучасних лінгвістичних дослідженнях. Взято з http://philology.knu.ua/fi les/library/ movni_i_konceptualni/48/27.pdf
Мацюк З., Станкевич Н. (2005). Українська мова професійного спілкування. Київ, Каравела.
Попова О. В. (2012). Мовна свідомість та мовно-національна ідентифікація мешканців міста Миколаїв. Наукові праці. Філологія. Мовознавство, 183; 195, 87-90.
Селігей П. О. (2012). Мовна свідомість : структура, типологія, виховання. Київ, Вид. дім «Києво-Могилянська академія».
Сиротинина О. Б. (1998). Социолингвистический фактор в становлении языковой личности. Языковая личность: социолингвистичнские и эмотивные аспекты. Волгоград, Саратов, Перемена, 3-9.
Щепанська Х. А. (2016). Формування мовної свідомості як одне із завдань курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Гуманітарна складова у світлі сучасних освітніх парадигм. Матеріали Всеукраїнської дистанційної науково-практичної конференції з міжнародною участю. Харків, Вид-во НФаУ, 378-383.
