ПОШИРЕННЯ HERACLEUM SOSNOWSKYI MANDEN. НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА НАДВІРНА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2450-8640.2024.1.5Ключові слова:
інвазійний вид, Heracleum sosnowskyi Manden., Надвірна, рясність, поширенняАнотація
Інвазійні види в сучасному світі стають дедалі більш актуальним питанням. Їх поширення може мати серйозні наслідки як для аборигенних видів, так і для економіки країни. Одним із таких видів є Heracleum sosnowskyi Manden., який широко поширений на території України. Для успішної боротьби з цією рослиною необхідна комплексна інвентаризація та превентивні заходи для запобігання подальшого її розповсюдження. Це велика за розміром рослина, що продукує значну кількість насіння. Воно поширюється за допомогою різних механізмів, включаючи вітер, транспортні потоки та водні шляхи. Такий розподіл насіння дозволяє рослині колонізувати нові території та збільшувати свою популяцію. У своїй стратегії виживання рослина демонструє властивості типу віолент. Вона активно конкурує з іншими видами рослин, здатна до швидкого росту та ефективно використовує ресурси середовища. Це дозволяє успішно адаптуватися до змін у середовищі та забезпечує виживання навіть у конкурентному середовищі. Цей вид становить потенційну небезпеку для людей і тварин. Сік рослини містить фурокумарини, які, взаємодіючи з ультрафіолетовим випромінюванням, можуть призвести до утворення опіків. Ці опіки можуть спричинити некроз тканин та в критичних випадках призвести до летальних наслідків. У цій статті наведено результати дослідження поширення H. sosnowskyi на території міста Надвірна. Проведене з травня до вересня 2022 року дослідження показало значне розповсюдження цього виду в антропогенних біотопах. Найчастіше рослина зустрічалася біля автомагістральних шляхів та вздовж річки Стримба. Загальна площа, де було виявлено цей вид, становить 12,646 га. Також було проаналізовано локалітети виду та визначено рясність за шкалою О. Друде. Аналіз свідчить про те, що поширення H. sosnowskyi може становити серйозну загрозу для аборигенних екосистем, здоров’я і безпеки місцевого населення та тваринного світу. Результати, отримані в ході дослідження, надають важливу інформацію щодо розподілу та поширення виду, що відкриває можливості для подальшого моніторингу та розробки стратегій контролю та управління.
Посилання
Адаменко О.М., Приходько М.М. Регіональна екологія і природні ресурси : навчальний посібник. Івано-Франківськ : Таля, 2000. 278 c.
Адаптивна стратегія популяцій адвентивних видів / за ред. Р.І. Бурди. Київ : Наукова думка, 2018. 190 с.
Бурда Р.І., Ігнатюк О.А. Методика дослідження адаптивної стратегії чужорідних видів рослин в урбанізованому середовищі. Київ : ЗАТ «Віпол», 2011. 112 с.
Грабовецький В.В., Бурнашов Г.В., Рехтман М.Н. Надвірна : путівник. Ужгород : Карпати, 1982. 80 с.
Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. Київ : Фітосоціоцентр, 2000. С. 65–110.
Еколого-ценотична характеристика популяції Heracleum sosnowskyi Manden. на території Центрального Полісся / І.В. Хом’як та ін. Екологічні науки. 2019. Т. 2, № 1 (24). С. 126–129.
Зав’ялова Л. Огляд методів дослідження адвентивних рослин. GEO&BIO. 2019. № 18. С. 64–76. DOI: https://doi.org/10.15407/gb1806.
Фітоценологія : методичні рекомендації до лабораторних занять для студентів спеціальностей 091 «Біологія», 014 «Середня освіта (біологія)» біологічного факультету: 2-ге видання, доповнено і перероблено / І.І. Кузьмішина, Л.О. Коцун, Б.Б. Коцун, О.С. Фіщук. Луцьк : Вежа-Друк, 2019. 83 с.
Михалюк І.М., Галаган О.К., Дух О.І. Екобіологічні загрози поширення видів роду Heracleum на території міста Кременця Тернопільської області. Ukrainian Journal of Ecology. 2017. № 7 (4), С. 506–510. DOI: https://doi.org/10.15421/2017_152.
Особливості статусу борщівника Сосновського в Україні та системний підхід у боротьбі та ліквідації небезпечного виду бур’яну / М.П. Соломійчук, Р.О. Кордулян, В.М. Гунчак, О.І. Борзих. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2020. Вип. 67 (2). С. 198–214.
Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області (2013–2022 рр.) / Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. URL: https://menr.gov.ua/ (дата звернення: 11.12.2020 та 04.09.2024).
Geostatistical models with the use of hyperspectral data and seasonal variation – A new approach for evaluating the risk posed by invasive plants / K. Bzdęga et al. Ecological Indicators. 2021. № 121. 107204. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ecolind.2020.107204
Goncharenko I., Koniakin S., Leshcheniuk O. Giant hogweeds (Heracleum mantegazzianum and H. sosnowskyi) in Ukraine: distribution, ecological and coenotical features. Folia Oecologica. 2024. № 51 (1). Р. 93–107. DOI: https://doi.org/10.2478/foecol-2024-0010.
Grzędzicka E. Assessment of Habitat Selection by Invasive Plants and Conditions with the Best Performance of Invasiveness Traits. Diversity. 2023. № 15. Р. 333. DOI: https://doi.org/10.3390/d15030333.
Grzędzicka E. Impact of Invasive Weeds on the Diversity and Dissimilarity of Bird Communities in Forested Areas. Diversity. 2022. № 14 (3). Р. 229. DOI: https://doi.org/10.3390/d14030229.
Grzędzicka E., Reif J. Impacts of an invasive plant on bird communities differ along a habitat gradient. Global Ecology and Conservation. 2020. Vol. 23, e01150. DOI: https://doi.org/10.1016/j.gecco.2020.e01150.
Nielsen C., Ravn H.P., Nentwig W. The Giant Hogweed Best Practice Manual. Guidelines for the management and control of an invasive weed in Europe. / eds. M. Wade. Hoersholm: Forest and Landscape Denmark, 2005. 44 pp. URL: https://labgis.ibot.cas.cz/wp-content/uploads/pdf/Booy%20et%20al.%20-%202005%20%20The%20giant%20hogweed%20best%20practice%20manual%20guidelines%20for%20the%20management%20and%20control%20of%20invasive%20weeds%20in%20Europe.pdf.
Scientists’ warning on invasive alien species / P. Pyšek et al. Biological Reviews. 2020. № 95 (6). Р. 1511–1872. DOI: 10.1111/brv.12627.
Simpson M., Prots B., Vykhor B. Modeling of the invasive plant distribution: case study of Sosnowski’s hogweed Heracleum sosnowskyi Manden in the Ukrainian Carpathian mountains. Вісник Чернівецького університету. Серія «Біологічні системи». 2011. № 3 (1). С. 80–89.
