КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ІДЕЇ ТВОРЧОСТІ ЛЮДИНИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2312-8437.49.257570Ключові слова:
творчість; людина; особистість; міфологія; античність; середньовіччя; ренесанс; просвітництво; романтичний періодАнотація
У статті представлена наукова рефлексія філогенезу ідеї творчості людини, що виявила суголосність загальним ознакам процесу онтогенезу особистості. Застосований міждисциплінарний підхід та використано загальнонаукові принципи об՚єктивності, системності, історизму, світоглядного плюралізму, а також логіко-семантичний, системний і прогностичний підходи у вивченні й узагальненні досліджуваної проблеми розвитку ідеї творчості. Вихідна методологічна настанова дослідження передбачає наявність різних, відносно самостійних теоретичних моделей характеристики об՚єкта. Принцип об՚єктивності дав змогу провадити неупереджений аналіз наукових концепцій творчості. Системний, логіко-семантичний і прогностичний підходи сприяли комплексному аналізу онтологічних засад культури у становленні змісту творчості. Історичний розгляд проблеми творчості пов՚язаний зазвичай із необхідністю з՚ясувати справжнє призначення людського буття, способу й характеру вкоріненості людини у світі. Наукова експлікація поетапних змін свідчить, що кожен історичний рівень є новою самобутньою системою світобачення із цілісною логікою інтерпретації змісту творчості разом із власною обмеженістю розуміння сенсу творчості на основі актуальних світоглядних орієнтирів, цілей, цінностей, спрямування, досвіду втілення творчості, особливостей взаємодії людини та світу.
Посилання
Аврелий, А. (1992). Исповедь. История моих бедствий. Москва: Республика.
Аристотель. (1983). Сочинения (Т. 1–4; Т. 4). Москва: Мысль.
Баткин, Л. (1989). Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. Москва: Наука.
Берковский, Н.Я. (2001). Романтизм в Германии. Санкт-Петербург: Азбука-классика.
Библия. (1997). Москва: Российское Библейское общество.
Бицилли, П. (1996). Место Ренессанса в истории культуры. Санкт-Петербург: Мифрил.
Бычков, В. (1995). AESTHETICA PATRUM. Эстетика отцов Церкви. I. Апологеты. Блаженный Августин. Москва: Ладомир.
Гарэн, Э. (1986). Проблемы итальянского Возрождения. Москва: Прогресс.
Гѐте, И.В. (1978). Собрание сочинений (Т. 1–10; Т. 7). Москва: Художественная литература.
Гилберт, К., & Кун, Г. (2000). История эстетики. Санкт-Петербург: Алетейя.
Жирмунский, В.М. (1996). Немецкий романтизм и современная мистика. Санкт-Петербург: Аксиома: Новатор.
Кудрявцев, О.Ф. (1986). Гуманистические академии итальянского Возрождения. Культура Возрождения и общество (с. 71–77). Москва: Наука.
Лосев, А. (1993). Очерки античного символизма и мифологии. Москва: Мысль.
Махов, А. (2002). «Есть что-то, что не любит ограждений»: библейская доктрина границы и раннеромантический демонизм. Темница и свобода в художественном мире романтизма (с. 254–290). Москва: ТиС.
Паскаль, Б. (1995). Мысли. Санкт-Петербург: Северо-Запад.
Петрарка, Ф. (1996). Канцоньере. Моя тайна, или Книга бесед о презрении к миру. Книга писем о делах повседневных. Старческие письма. Москва: РОСАД.
Пико делла Мирандола, Дж. (2001). Речь о достоинстве человека. Антология мировой философии: Возрождение. Минск; Москва: АСТ.
Платон. (1990). Собрание сочинений (T. 1–4; T. 1). Москва: Мысль.
Платон. (1993). Собрание сочинений (T. 1–4; T. 2). Москва: Мысль.
Порьяз, А. (2001). Мировая культура: Возрождение. Эпоха Великих географических открытий. Москва: Олма-Пресс.
Реале, Дж., & Антисери, Д. (1994). Западная философия от истоков до наших дней. T. I: Античность (T. 1–4). Санкт-Петербург: Петрополис. Светлов, Р.В. (1993). Древняя языческая религиозность. Санкт-Петербург: Высшие гуманитарные курсы РХГИ.
Соколов, В. (1979). Средневековая философия. Москва: Мысль.
Токарев, С. (Ред.). (1991). Мифы народов мира: энциклопедия (Т. 1–2; Т. 1: А–К). Москва: Советская энциклопедия.
Шлегель, Ф. (1983). Эстетика. Философия. Критика (Т. 1–2; Т. 1). Москва: Искусство.
Элиаде, М. (2000). Аспекты мифа. Москва: Академический проект.
