ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2312-8437.50.2022-2

Ключові слова:

психологічна допомога, психоконсультування, психолог-практик, переживання, психологічні наслідки переживань, життєвий досвід, професійно-психологічні завдання, клієнт

Анотація

У статті розглядаються підходи до вивчення психологічних компетентностей психолога-практика, що вирішує різноманітні фахові завдання, зумовлює поєднання теоретичних і практичних знань, які необхідні для успішного вирішення професійно-психологічних завдань, а також сформованість когнітивного досвіду особистості, що дає можливість фахівцю ефективно застосовувати різноманітні техніки, аналізувати й використовувати в практичній роботі особистий досвід життєвих переживань. У процесі надання психологічної допомоги та залежно від фази психоконсультативного звернення, тобто клієнт звертається до психолога з декількома запитами, психолог установлює пріоритетність і визначає семантичний простір основних проблем клієнта і на базі цього утворює основний запит психоконсультативної роботи. Під час визначення змісту проблемної ситуації та формулювання психологічної проблеми психолог повинен спиратися як на аналіз психологічної ситуації клієнта, так і на його стан, особливості переживань, а також на аналіз індивідуальних варіантів основних новоутворень, що характерні для кожного вікового періоду. Психолог на основі нових даних, які під час роботи з клієнтом він отримує, може за необхідності міняти свої гіпотези й припущення та формулювати нові. Для того щоб більш глибоко і точно визначати причини того чи іншого психологічного явища або утворення, психолог-практик повинен уміти досить оперативно, організовано й гнучко аналізувати та співвідносити свої спостереження з різноманітними психодіагностичними результатами та висновками, що отримані під час застосування тестових методів. Надання психологічної допомоги вимагає від психолога-практика професійної здатності застосовувати загальні і спеціальні знання до конкретної ситуації, бачити унікальність проблематики того, хто перед ним, ураховуючи при цьому специфіку його особистості. Коли психологу вдається встановити рапорт з тими, хто потребує його допомоги, саме тоді психолог зможе увійти у світ переживань своїх клієнтів.

Посилання

Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості. Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 26–33.

Бородулькіна Т.О. Діагностика емоційного компоненту образу професії (на прикладі студентів-психологів). Науковий часопис. Психологія. Серія № 12. Психологічні науки. 2007. № 17(41). Ч. ІІ. С. 168–177.

Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога : монографія. Луцьк : Вежа, 2003. 320 с.

Пов’якель Н.І. Професіогенез саморегуляції мислення практичного психолога : монографія. Київ : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. 294 с.

Пов’якель Н.І. Професіогенез мислення психолога-практика в системі вищої школи : монографія ; вид. 2-е, випр. і доп. Київ : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. 298 с.

Саннікова О.П. Актуальні проблеми професійної підготовки психологічних кадрів. Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. 2002. Т. 4. С. 323–328.

Халік О.О. Особливості дезадаптованої поведінки на етапі професійного становлення практичного психолога. Особливості психічного розвитку особистості в умовах системних змін у суспільстві : збірник наукових праць / уклад. Н.М. Токарева. Кривий Ріг : Видавничий дім, 2008. С. 225–236.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-04-25