ГУЦУЛЬСЬКА МОВНА КАРТИНА СВІТУ КРІЗЬ ПРИЗМУ УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2411-4758.2021.213090Ключові слова:
мовна картина світу; лексичний діалектизм; словник «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові»; регіонально-мовна картина світу; номінативна одиниця, фразема, паремія.Анотація
У статті проаналізовано словник «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові» як джерело моделювання гуцульської мовної картини світу в українській художній літературі. Основні положення статті ґрунтуються на тому, що засадничими компонентами мовної картини світу є слова як номінативні одиниці. У кожній національній мові означування (найменування) елементів концептуальної картини світу здійснюється передовсім за допомогою номінативних одиниць. Крім поняття загальнонаціональної мовної картини світу, існують регіональні мовні картини світу, лінгвальним підґрунтям яких є місцеві діалекти. Специфіка регіонально-мовної картини світу визначається діалектними мовними формами, оскільки вони називають реалії позамовної дійсності, для яких не знадобилось найменувань у загальнонаціональній мові поза діалектним ареалом. Каркас гуцульської мовної картини світу в її художній версії становлять ключові діалектизми в межах окремих тематичних пластів лексики, лексикографічно опрацьованих у згадуваному словнику. Лексичні елементи мовної картини світу в українській художній мові охоплюють найрізноманітніші сфери буття й життєдіяльності гуцулів: побут, виробничу сферу, матеріальну й духовну, культуру, вірування, демонологію, природу тощо. У словнику опрацьовано й стійкі словосполучення – фраземи, паремії, прокляття тощо, які суттєво доповнюють і збагачують художню версію гуцульської мовної картини світу. Словник в цілому подає обширну інформацію в семантичних характеристиках діалектних номінативних одиниць та в контексті їх використання у літературних текстах і в образно-стилістичних ремаркуваннях, яка дає змогу змоделювати гуцульську мовну картину світу крізь призму української художньої мови.
Посилання
Астаф’єва, М. М. & Воронич, Г. В. (2014). Словник гуцульських говірок Річки та Яворова: У 4-х книгах. Івано-Франківськ: Місто НВ. Кн. 1. А – Ж.
Гриценко, П. (2002). До проблеми лінгвістичного опису українського демонімікону. Наталя Хобзей. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник. Ін- ститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 3 – 18.
Ґрещук В. (Відп. ред.). (2019). Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові. Словник: У 2 т. Івано-Франківськ: Місто НВ. Т. 1.
Гуцульські говірки. Короткий словник. (1997). Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
Ґрещук, Василь, Ґрещук, Валентина. (2015). Діалектне слово в тексті та словнику. Івано-Франківськ: Місто НВ.
Ґрещук, Василь, Ґрещук, Валентина. (2018). Мовна картина світу крізь призму художньої мови. Полонина. Рідне слово в етнокультурному вимірі: зб. наук. праць. Дрогобич: Посвіт, 28 – 38.
Демський, Мар’ян. (1994). Українські фраземи й особливості їх творення. Львів: Просвіта.
Неґрич, М. (2008). Скарби гуцульського говору: Березови. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Серебренников, Б. А. (Відп. ред.). (1988). Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. Москва: Наука.
Хобзей, Н., Сімович, О., Ястремська, Т. & Дидик-Меуш, Г. (2013). Гуцульські світи: Лексикон. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
Janów, J. (2001). Słownik huculski. Kraków : Wydawnictwo Naukowe DWN.
