НЕФРАЗЕОЛОГІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО МЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)
DOI:
https://doi.org/10.24919/2518-1602.2023.15Ключові слова:
політичний дискурс, масмедійний дискурс, інновація, неологізми, неофразеологія, фразеологіяАнотація
Коронавірусна інфекція, повномасштабне вторгнення рф на територію України, глобальні світові процеси (культурні, економічні, політичні тощо), релігійні та воєнні конфлікти, науково-технічний прогрес, тероризм тощо не лише наповнюють новим змістом відомі раніше слова, але і суттєво збагачують ту чи ту мову неологізмами. Актуальність теми наукової розвідки зумовлена стрімким збагаченням будь-якої мови новими поняттями, позаяк поява мовних інновацій, їхнє функціонування, принципи творення нових слів чи сполук були, є і залишаються предметом пильної уваги мовознавчих досліджень. Публіцистичні тексти українських та англомовних засобів масової комунікації рясніють мовними новотворами, адже ЗМІ – головний розповсюджувач нової інформації. Авдиторія швидко та легко сприймає ті неологізми, у яких подано максимум інформації у максимально простій структурі. У статті акцентовано увагу на політичному медійному дискурсі. З’ясовано, що це конгломерація двох видів дискурсу: політичного та медійного. Політичний дискурс є найвпливовішим явищем сучасної політичної комунікації, масмедійний – канал цієї комунікації, позаяк саме масмедіа популяризують важливі політичні ідеї. Мета статті – дослідити корпус неофразеології політичного медійного дискурсу української та англійської мов. У політичному медійному дискурсі українського та англійського соціумів давно спостерігаємо тенденцію до використання неологізмів (від слів до фразеологічних сполук). Характерною особливістю засобів масової комунікації є соціальна оцінність, головним засобом, який реалізує її у медійному дискурсі, – неофразеологізм. Неофразеологія – сфера вторинної номінації, яка по-новому називає давно відомі явища, оригінально позначає ті чи ті події, надає їм оцінку, оживлює тексти знайомими образами, надає експресивності, і тим самим привертає увагу адресата, водночас істотно послаблює цензуру і дозволяє вільно висловлювати думки.
Посилання
Жайворонок, В. (1999). Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць. Мовознавство, 6, 32–46.
Зацний, Ю., Янков, А. (2008). Інновації у словниковому складі англійської мови початку ХХІ століття: англоукраїнський словник. Вінниця: Нова книга.
Кривенко, С. (2016). Семантична парадоксальність політичного дискурсу (теоретико-методологічний аналіз). (Дис. канд. політ. наук). Львів.
Макарець, Ю. (2012). Перифразові номінації в українському публіцистичному дискурсі: монографія. Київ: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова.
Мірошниченко, М. (2020). Стислий текст в українському масмедійному дискурсі (Дис. канд. філол. наук). Дніпро.
Мосейчук, О. (2012). Публіцистичний дискурс як контекст реалізації комунікативного впливу на масового адресата. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 65, 174−177.
Половинчак, Ю. (2014). Мобілізаційний та маніпулятивний потенціал дискурсу соціальних медіа в умовах перехідного суспільства. URL: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id.
Прокопенко, А. (2013). Інтерв’ю в передвиборчому американському дискурсі: структурно-семантичний та комунікативно-прагматичний аспекти (Автореферат канд. філол. наук). Донецьк.
Романюк, С. (2015). Фразеологізми та неофразеологізми в українському політичному дискурсі. Studia Ukrainica Posnaniensia, 3, 249–257.
Серажим, К. (2002). Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики): монографія. Київ: Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.
Сербенська, О., Волощак, М. (2001). Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. Київ: Просвіта.
Скиба, Н. (2005). Активні фразеотворчі процеси в українській публіцистичній і художній прозі кінця ХХ – початку ХХІ століть (Автореферат дис. канд. філол. наук). Київ.
Стишов, О. (2015). Неофраземи в суспільно-політичному дискурсі українських масмедіа. Філологічні студії, 4, 19–23.
Федурко, М., Патен, І. (2022). Засоби вторинної номінації як стилістично-виражальний потенціал масмедійного дискурсу. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 58, 179–184.
Чередниченко, В (2005). Інноваційна фразеологічна вербалізація в англійській мові (лінгвокогнітивний та соціолінгвістичний параметри) (Автореферат дис. канд. філол. наук). Запоріжжя.
Rey, A. (1995). Semantics. Cambridge, Cambridge University Press.