ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ САМБІРСЬКОЇ ТГ

Анотація

Анотація. Якість питних вод в Україні, особливо з децентралізованих джерел, викликає серйозну занепокоєність. Недостатній контроль за якістю води з індивідуальних криниць і свердловин, які є основним джерелом водопостачання для населення гірських та передгірських територій, призводить до підвищення ризику захворювань. Ситуація ускладнюється антропогенним навантаженням на водні екосистеми, особливо в регіонах із нафтовидобутком і нафтопереробкою, інтенсивним сільським господарством та нестабільними гідрологічними умовами. Самбірський район, як і багато інших регіонів України, зазнає впливу як природних, так і антропогенних факторів, які впливають на якість водних ресурсів. Серед основних проблем можна виділити сільськогосподарські, комунальні та промислові стоки, а також змив забруднювальних речовин з доріг, промислових майданчиків та інших територій під час опадів. Вимивання добрив і пестицидів з полів під час дощів призводить до підвищення вмісту нітратів, фосфатів та інших шкідливих речовин у річках і озерах. Деградація екосистем і забруднення всіх джерел води роблять захист якості питної води нагальною проблемою, що потребує вирішення на всіх рівнях влади. Нами було проведено аналіз якості зразків питної води, взятих із колодязів, що зосереджені в населених пунктах Самбірської ТГ. Це с. Чернихів, с. Ралівка, с. Кружики та м. Новий Калинів. Результати дослідження показали, що всі зразки перебували в межах норми за органічними параметрами (прозорість, запах і смак). Рівень pH досліджуваної води варіювався від 6,0 до 7,3. Мінералізація у питній воді навесні становила від 323 до 980 мг/дм3. Вміст хлорид-іонів варіював від 28,4 до 63,9 мг/дм3. Вміст фосфатів у пробах води коливався від 0,035 до 0,073 мг/дм3. Концентрація NH4+ у пробах води варіювала від 0,9 до 4,1 мг/дм3, у деяких місцях перевищуючи ГДК. Вміст нітритів у зразках води коливався в межах 0,0056–0,082 мг/дм3. Концентрація нітратів у пробах води становила від 11,3 до 18 мг/дм3. Твердість води коливалася в межах 5,9–8,2 ммоль/екв. дм³. Дослідження показало, що вміст аналізованих показників у всіх зразках питної води був вищим восени порівняно з осінніми значеннями.