ЗАСВОЄННЯ МАЙБУТНІМИ ПЕДАГОГАМИ СИСТЕМИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ У СВОЇЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Мета статті полягає у визначенні особливостей засвоєння майбутніми педагогами системи саморегуляції особистості та психічних станів у професійній діяльності. Методологія. Аналізується проблема саморегуляції особистості. Представлено основний предмет особистісної регуляції, де виступають дії, спрямовані на перетворення ставлень людини. Наукова новизна. Саморегуляція діяльності студента – це специфічна регуляція, що здійснюється ним як суб’єктом діяльності. Її призначення полягає в тому, щоб привести у відповідність можливості студентів з вимогами навчальної діяльності, тобто студент повинен усвідомити свої завдання як суб’єкта навчальної діяльності. Підкреслено, що у процесі виконання навчальної діяльності кожна з ланок саморегуляції виконує свою роль цілетворення (постановки мети) і виконання дій відповідно до мети. Саме усвідомлення своїх цілей дозволяє студенту залишатися суб’єктом навчальної діяльності, тобто самому приймати рішення про необхідність внесення змін у здійснювані дії, про черговість розв’язання навчальних завдань. Завдяки саморегуляції навчальної діяльності відбуваються зміни в особистості самого студента і тих засобах, які він використовує. Констатується, що у студента повинна бути сформована система виразних уявлень про свої можливості під час розв’язання різноманітних підзавдань саморегуляції, а з іншого – напрацьована система умінь і навичок, пов’язаних з цими уявленнями. Тільки тоді студент зможе ставити перед собою цілі, приводити їх у відповідність до вимог обставин і утримувати в полі своєї свідомості і у сфері саморегуляції до моменту їх досягнення. Висновки. Акцентується, що саморегуляція студентів пов’язана зі специфікою особистісного розвитку в юнацькому віці та особливостями навчання у закладі вищої освіти. Для підвищення ефективності діяльності майбутніх педагогів необхідно сформувати оптимальний стиль їх саморегуляції, який характеризувався би високим рівнем ланок саморегуляції, а також таких факторів вольової організації особистості, як самоорганізованість і самоволодіння, високий рівень локусу контролю і низька частота прояву таких психічних станів, як тривожність, агресивність, фрустрація і ригідність.