СПІВВІДНОШЕННЯ МИСТЕЦТВА СЛОВА ТА НАУКИ ЯК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СИНТЕЗ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2411-4758.2019.177915Ключові слова:
автор; літературознавство; синтез; методологія; творчість; текст; критика.Анотація
У статті досліджено питання літературознавчого синтезу, що належать до різних сфер гуманітарної науки. Пошук власної літературної ідентичності – процес знаковий і постійний. Дискусія про новий статус і нову якість української науки про літературу не вичерпана й не закінчена, а раз у раз спалахує з новою силою. Одні науковці провокують її розвиток, інші вказують на повторюваність аргументів, треті виступають репрезентаторами українського опортунізму і закликають припинити усякі навколо літературні суперечки, позаяк вони відволікають письменника від головного – писання текстів. Варто відзначити, що уявлення про синтез, його характер і роль у науці про літературу вкрай розмиті. Синтез пояснюється через поняття становлення динаміки, відкритого процесу, зумовленого прагненням мистецтва наблизитися до «справжнього життя». Результат синтезу – це органічна єдність, складна цілісність, у якій співвіднесення частини й цілого виходять із внутрішньої заданості об’єкта, із «спільної» основи з’єднуваних форм, що спрямовує пошук і взаємоперетворення. У дослідженні проаналізовано погляди літературознавців щодо розгляду фундаментальних досліджень синтезу в сучасній науці про літературу, які знайшли своє відображення в літературознавчій і критичній практиці. Хочеться наголосити, що, розбудовуючи простір українського літературознавства, можна і треба ходити не тільки колом, а й різними дорогами (зокрема методологічними), що тих доріг більше – то краще, головне – зосередити зусилля на текстах (писання, видання, обговорення), а не на деструктивних контекстах.
Посилання
Барабаш, Ю. (1977). Вопросы эстетики и поэтики. Москва, Советская Россия.
Белецкий, А. (1922). Потебня и наука истории литературы в России. Харьков: Бюлетень Редакционного комитета.
Белецкий, А. (1966). Проблема синтеза в литературоведении. Собрание сочинений: у 5-ти т. Киев, Т.3.
Дзюба, І. (1977). Олександр Білецький і проблема літературознавчого синтезу. Слово і Час. 1, 53 – 58.
Зубрицька, М. (2004). Homo legens: читання як соціокультурний феномен. Львів, Літопис.
Нахлік, Є. (2003). Доля. Los. Судьба. Шевченко і польські та російські романтики. Національна Академія Наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, Львівське відділення. Львів.
Поліщук, Я. (2004). Постмодерна пропозиція і сучасна література. Вісник, Львів. УН-ТУ 33. 3 – 11.
Потебня, А. (1990). Теоретическая поэтика. Москва, Высшая школа.
Шляхова, Н. (2008). Методологічні аспекти літературознавчого синтезу. Вісник. Львів. УН-ТУ 44. 5 – 12.