ЛУЧНІ ФІТОЦЕНОЗИ ЗАПЛАВИ БИСТРИЦІ ТИСМЕНИЦЬКОЇ В УМОВАХ ВТОРИННОЇ СУКЦЕСІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2450-8640.2024.2.6Ключові слова:
заплава, біорізноманіття, фітоценоз, вторинна сукцесія, антропогенне навантаження.Анотація
У статті проаналізовано стан лучних фітоценозів заплави Бистриці Тисменицької після пірогенного навантаження. Серед антропогенних впливів на даній території пірогенні зміни були результатом випалювання сінокосів і пасовищ, потребою знищення рудеральних та адвентивних видів. Такий антропогенний вплив зумовив формування вторинної сукцесії. Дослідження біорізноманіття заплави річки Бистриці Тисменицької були започатковані у 2021 році й проводились упродовж 2022–2024 рр. Збір польових даних здійснювали маршрутним методом. Еколого-ландшафтну диференціацію рослинного покриву досліджували методом екологічних рядів, що ґрунтується на закладці екологічних профілів. Було закладено 3 екологічні профілі в заплавній долині річки. Назви судинних видів встановлювали за визначниками вищих рослин. Для визначення видового складу рослинності, рясності видів було закладено 5 ділянок у зоні антропогенного (пірогенного) впливу. Геоботанічні описи виконували за загальноприйнятою методикою. Синтаксономічний аналіз здійснювали за методом Браун-Бланке. Рясність рослин визначали за методикою Друде. Бистриця Тисменицька належить до групи малих річок Дністровського басейну й характеризується значними площами заплавних лук, бере свій початок у східній частині Верхньодністровських Бескидів і має протяжність 73 км. На заплавних територіях річки найбільш поширеними є ґрунти лучні на алювіальних відкладах і дерново-середньопідзолисті піщані та супіщані, які впливають на розвиток фітобіоти. На досліджуваних площах найчастіше траплялися представники родин Asteraceae та Rosaceae, менш чисельно представлені рослини родини Lamiaceae, Poaceae, Fabaceae, рідко зростали представники родин Caprifoliaceae, Apiaceae, Ranunculaceae, Equisetaceae, Euphorbiaceae, Plantaginaceae. Серед визначених видів поширеними й чисельними на території досліджень були: Achillea millefolium, Elymus repens, Cirsium arvense, Equisetum arvense. Значно рідше зустрічались Ranunculus acris, Vicia cracca, Daucus carota, Carduus nutans, Mentha longifolia, які зазвичай у фітоценозах не мали домінуючої ролі. Окремими фрагментами траплялися Agrimonia eupatoria, Tanacetum vulgare L., Rubus caesius, Potentilla anserina. Отже, вторинна сукцесія лучного біоценозу в заплаві річки Бистриця Тисменицька, що сформувалася внаслідок пірогенного навантаження, характеризується швидкими процесами відновлення фітобіоти, зокрема угрупуваннями лікарських рослин.
Посилання
1. Балашов Л. С., Соломаха С. А. Класифікація екосистем заплавних лук України. Український фітоценологічний збірник. Київ, 2005. Вип. 1. (23) С. 108–114.
2. Козир М. С. Динаміка рослинного покриву заплавних луків р. Сейм. Актуальні проблеми ботаніки та екології : Міжнар. конф. мол. учених. Кам’янець-Подільський, 13–18 серпня 2008 р. Київ, 2008. С. 157–158.
3. Козир М. С. Антропогенні зміни рослинності заплави річки Сейм. Екосистеми, їх оптимізація і охорона. 2014. Вип. 10. С. 46–51.
4. Козак Ю. В. Еколого-ценотична диференціація заплавної рослинності м. Луцька. Біологічні системи. 2017. Т. 9. Вип. 1. С. 108–114.
5. Кузярін О. Т. Прируслова деревно-чагарникова рослинність в басейні Західного Бугу. Наук. зап. Держ. природозн. музею. Львів, 2011. Вип. 27. С. 109–118.
6. Малиновський А. К. Сукцесії рослинності в річкових долинах Українських Карпат. Вісник Львів. ун-ту. Сер. біол. 2002. 29. С. 77–85.
7. Antoniadou C., Voultsiadou E., Chintiroglou C. C. Succession and Colonization. Encyclopedia of Ecology. 2019. 369–378. https://doi.org/10.1016/B978-0-12-409548-9.10594-9.
8. Hubbell S.P. The Unified Neutral Theory of Biodiversity and Biogeography. 2001. Princeton, NJ: Princeton University Press.
9. Jutila H.M. Vascular plant species richness in grazed and ungrazed coastal meadows, SW Finland. Ann. Bot. Fennici. 1997. 34. 245–263.
10. Kull K., Zobel M. High species richness in an Estonian wooded meadow. J. Veg. Sci. 1991. 2. 711–714.
11. Luoto M., Pykala J., Kuussaari M. Decline of landscape-scale habitat and species diversity after the end of cattle grazing. J. Nat. Conserv. 2003. 11. 171–178.
12. Proulx M., Mazumder A. Reversal of grazing impact on plant species richness in nutrientpoor vs. nutrient-rich ecosystems. Ecology. 1998. 79. 2581–2592.
13. Szirmai O., Czóbel S. Long term scale changes of land use in peasant farming of the Tardona Hills. Cereal Res. Commun. 2006. 34. 837–840.
14. Yassir I., van der Kamp J., Buurman P. Secondary succession after fire in Imperata grasslands of East Kalimantan, Indonesia. Agriculture, Ecosystems & Environment. 2010. 137 (1–2). 172–182.
15. Young T. P., Petersen D. A. et al. The ecology of restoration: historical links, emerging issues and unexplored realms. Ecology Letters. 2005. 8. 662–673.
