ЛЕСЯ УКРАЇНКА КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОЇ КНИГИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2411-4758.2022.244674Ключові слова:
Леся Українка; богословська екзегеза; інтелектуальний діалог; мовна актуалізація, драма; ідіолект.Анотація
У статті йдеться про постать Лесі Українки в сучасній книзі. З’ясовано, що суч асна книга – це опосередковане трактування Лесі Українки через мову її художніх творів, епістолярію; це акцентування, що ламає певні стереотипи щодо поетки та показує суспільні запити. Богословська екзегеза дає підстави стверджувати, що Леся Українка глибово вірить, вона – апологет християнства; що поетка – зболений мислитель, який євангельські сюжети накладає на власну драму, на власний екзистенційний досвід, виражаючи часом так свою самотність, хоча відчуває себе пророчицею у своїй культурі – культурі розквіту людини в середовищі життя, а не смерті; що феміністичні погляди радше виявилися пошуками гармонії, а не розлому. Суголосні акценти розставлено і в художньому романі про Лесю Українку.
Посилання
Вишневський, О. (2006). Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Дрогобич : Коло.
Власенко, В. (2012). Мовна особистість Лесі Українки в епістолярному дискурсі. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Филология. Социальные комуникации». (Т. 25). 1, 2, 349 – 354.
Жулинський, Микола. (2000). Християнство і національна культура. Біблія і культура, 1, 6 – 8.
Коць. Т. А. (2020). Християнство vs ідея свободи в мовотворчості Лесі Українки. Культура слова, 93, 63 – 76.
Лаюк, Мирослав. (2021). Залізна вода. Львів: Видавництво старого Лева.
Мацько, Л.І. & Сидоренко, О. М. (2020). Значення мовотворчості Лесі Українки в розвитку української літературної мови. Культура слова, 93, 19 – 35.
Папіш, В. (2014). Демонстративна мовна особистість Лесі Українки (на матеріалі драматичної поезії «Кассандра»). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації, 2 (32), 13 – 17.
Скаб, М. & Скаб, М. (2021). Сучасний інтелектуальний діалог про релігійність Лесі Українки: «Відкриття старого скарбу для нових людей» (С. Шевчук), або «Розмова в часі, між нею і Вами» (О. Забужко). Лінгвостилістичні студії, 14, 125 – 134.
Сюта, Г. (2015). Мовні портрети політиків і журналістів. (Рец. на: Миланов В., Сталянова Н. Езикови портрети на български политици и журналисти. София : Парадигма, 2014. 296 с.). Культура слова, 82, 139 – 141.
Українка, Леся. (2020). Апокриф. Вибране. Чотири розмови про Лесю Українку / О. Забужко, С. Шевчук. Київ : Видавничий дім «Комора».
